Професор Спок







УЖИВАННЯ КЛИЧНОГО ВІДМІНКУ. ЗВЕРТАННЯ

Кличний відмінок посилює стилістичні функції звертань, надає їм української національної специфіки та колоритності.
Кличний відмінок мають усі іменники першої, другої та третьої відмін в однині.

I відміна
У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення:
для твердої групи: дружино, сестро;
- м’яка та мішана групи: воле, земле;
- іменники м’якої групи після голосного та апострофа: мріє, надіє, редакціє, сім’є, а також Іллє;
- деякі пестливі іменники цієї ж групи: бабусю, доню, матусю, тітусю.
У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму однакову з називним: баби, дочки, жінки, робітниці.

II відміна
Іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.
На закінчуються іменники твердої групи (зокрема з суфіксами -ик, -ок,-к), власні імена з основою на г, х, к і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, синку, критику, супутнику, товаришу; також діду, тату й інш.
Закінчення мають іменники м’якої групи: Андрію, Віталію, краю, Ігорю, розмаю, ясеню, бійцю, знавцю, царю, кобзарю.
На закінчуються іменники твердої групи: вітре, Дніпре, Мар’яне, друже, козаче, командире, Києве, Львове; частина іменників м’якої групи на -ець: женче — від жнець, хлопче, шевче (від швець), іменники мішаної групи: пісняре, газетяре, стороже, тесляре, Дороше.
У кличному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову з називним: брати, робітники; діячі, товариші; краї, учителі, пролетарі; моря, села.

III відміна
У кличному відмінку третьої відміни, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення : вісте, любове, ноче, радосте, смерте.

ЗВЕРТАННЯ

Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), такі як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаев, Щоголів, при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант).
У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: друже Грицю, колего Степане, пані Катерино, товаришу Віталію.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Максименко, колего Іваничук, добродійко Скирда, товаришу Гончар.
У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно, Петре Кузьмичу, Ярославе Андрійовичу.



Облизня піймати - у ролі прис. — повернутися ні з чим.
Приклад уживання: Возний. Коли другії облизня поймають, то і ми остерегаемся. Наталка многим женихам піднесла печеного кабака; глядя на сіє, і я собі на умі (Котляревський, Повне зібрання творів, т. II, 1953, стор. 12); Микита. Ну, читай, Олю. А от я піду до пана Лобуренка, так у його на горищі цілий віз книжок, то я собі щось добуду. Але ти облизня піймаєш (Самійленко, Твори т. II, 1958, стор. 154).

Пекти раків - у ролі прис. — червоніти від чого-небудь (сорому, перегрівання тощо).
Приклад уживання: — Коли так, то за це я тебе, Тарасе... Не доказала (Оксана). Обоє здригнули і розсунулись. Обом стало жарко. Обоє пекли раків (Васильченко, Твори, т. II, 1959, стор. 379); «А ситець, а сукно? Як сукно робиться?» Дівчата печуть раки: «Не знаємо! Не вміємо! Не бачили, бо в нашому селі не виробляють!» (Дніпрова Чайка, Твори, 1960, стор. 99); Чорнокнижний... потер лівою рукою щоку, оту, яка й досі пекла рака, та й почав потихеньку вкладати в торбинку клинці своєї бороди (Стельмах, Хліб і сіль, 1959, стор. 458).

Витрішки їсти - у ролі прис; вульг. — дивитися на кого-, що-небудь з надмірною цікавістю.
Приклад уживання: І пішов (Пархім) по базару витрішків їсти (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 476).

Живіт покласти - за кого, у ролі прис. – загинути (здебільшого в бою).
Приклад уживання: Боярин Семен Олуєвич підніс руку з мечем, і галас ущух. – Клянуся живіт покласти за князя Данила (Хижняк, Данило Галицький, 1958, стор. 26).

Мокрим рядном напастися - на кого в ролі прис. – зненацька накинутися з докорами, лайкою.
Приклад уживання: Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном Напався на тебе — і, знай, верзе притьмом (Гулак-Артемовський, Вибрані твори, 1950, стор. 112).

Ставити на карб - кому, в ролі прис. – дорікати, звинувачувати кого-небудь у чомусь.
Приклад уживання: Лукія з Яриною те ставили собі на карб, бо хто ж, як не вони, мусили б усіх отих відвідачів та шептунів хапати, заки вони перейдуть межу Долини (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, стор. 479).



Цілком можливо – Вполне возможно (рос.)
Саме так – Именно (рос.)
Неспростовні докази – Неопровержимые доказательства (рос.)
Звідси (з цього) випливає, що – из чего следует, что (рос.)
Вважати за потрібне – Считать необходимым (рос.)
Брати до відома – Принимать во внимание (рос.)
Очевидна суперечність – Явное противоречие (рос.)


Підбірка правил: <Лунатик>
Підбірка фразеологізмів: gavrusssha
Лексика професора Спока: gavrusssha
Дизайн: Clara Oswin Oswald






@темы: Лінгвістичний гурток професора Спока