Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
00:53 

нынешний логин - Sepulka
Щоразу, коли дзвони церкви напроти грають шубертовську "Аве Марію", я думаю, яка ж це велика мелодія. А іноді грають "Братця Якова". А іноді щось невідоме. Але я дуже люблю Аве Марію. Benedicta tu in mulieribus...

07:09 

(нарешті) Фото з Ньюпорту

нынешний логин - Sepulka
21:17 

нынешний логин - Sepulka
Ну вони дають! Хе-хе.

01:21 

нынешний логин - Sepulka
А я тут зовсім випадково з'ясувала, що 25 листопада (через п'ять днів після Знущання-З-Книги 2.0) виходить отаке кіно.

1. Це бродвейський мюзикл.
2. За сценарієм Фелліні...
3. ...та Енніо Флайано ("Солодке життя", "Ніч", "8½", "Джульєта й духи")
4. ...в обробці Ентоні Мінгели ("Англійський пацієнт", "Холодна гора", "Талановитий містер Ріплі")
5. Під режисурою Роба Маршалла ("Чікаго", "Мемуари гейши")
6. У ролях:
читати далі

7. отака краса

8. Трейлер: www.imdb.com/video/imdb/vi3229876761/ з піснею Be Italian...

9. Назва - "Nine".

Надто багато "моїх" факторів. Погана ознака.

07:04 

нынешний логин - Sepulka
"Ціна молока" - це кіно, що треба подивитися. Це сучасний новозеландський фільм Гарі Сінклера з Карлом Урбаном в головній ролі. Він починається як мелодрама, продовжується як типова європейська казка, а закінчується як чистий сюрреалізм. Стосовно матерії фільму, то вона вийшла дуже якісною, живою, щось на зразок матерії фільму "Изгнание" Звягінцева. Артхаус - не артхаус, але щонайменше позбавлений голівудських штампів. Соковиті кольори, симпатичні герої, добре кіно.

04:43 

1:0!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

нынешний логин - Sepulka
ТАМ-тарам,
там-ТАМ-тарам,
там-ТАМ-та-ТАМ-та-ТАМ-там-тарАм...

Ну в Андори все одно нуль очок, ну що їм жаль нам програти? Хоча б заради їхньої ж постійності...

07:35 

нынешний логин - Sepulka
Я зайшла в жіночий туалет в School of Engineering й шла поміж кабінок, коли з-за рогу на мене вийшов чоловік, невеликий на зріст, з поголеною головою, і наставив на мене пістолета. За секунду до цього я ніби відчула, що щось зараз станеться, але, звісно, не могла уявити чогось настільки дивного. Спочатку я відчувала лише зацікавленість подіями, але вмить схаменулась і відчула страх. За спиною чоловіка стояло ще кілька людей, але я їх добре не розгледіла. Він вивів мене з туалета, а як я йшла, фотографував мене, кажучи при цьому щось на зразок «фотографія “ситуація - дупа” номер раз», «фотографія “ситуація - дупа” номер два»... Потім він мені стисло пояснив суть свого запланованого злочину, натякнув, що саме йому від мене треба, і дав зрозуміти, що просто втекти він мені не дасть. З цим він мене відпустив, і я в паніці побігла будинком, і - ба! – натрапила на Тоні. Я стала благати його допомогти мені. Він рішуче сказав: «Пішли», і провів мене до виходу. Ми без будь-яких перешкод вийшли, але одразу за виходом на нас чекала засідка. На вулиці стояли ті самі люди, озброєні. Вони відкрили по нас вогонь. Я сховалася за колонну, але сіпалася, висуваючи то ногу, то руку з-за колонни, занадто швидко, щоб дати їм прицілитись. Таким чином я їх дражнила. Деякий час стояв оглушний шум від їхньої палянини. Коли в них скінчились патрони, вони стали думати, що їм робити. Я спитала Тоні, чи він в порядку (як у кіно), він кивнув, хоч він стояв прямо перед ними, дуже близько і нічим не прикритий, але, мабуть, вони в нього не влучили або відволіклись на мене. Тут мені на думку спало, що все це настільки нереально, що це, мабуть, сон. З іншого боку, все навколо було дуже справжнім, і я відкинула цю думку. Вони тим часом подумали і запропонували нам такий варіант: ми збираємо команду своїх людей, і всі зустрічаємось в одному місці, де влаштовуєм велику перестрілку. Тобто забили стрілу, хоч тоді я так і не подумала. Зустрітися ми повинні були поряд з домом Тоні, в якомусь будинку. Ми з Тоні туди пішли, а там уже було людей десять різних університетських викладачів – ті, кого Тоні зміг зібрати, а ще чомусь Гришушка. Його, як з’ясувалося, покликала одна викладачка, що була з ним знайома. Пізніше ще з’явилась моя мама. Поле майбутньої битви являло собою велику кімнату з якоюсь довжелезною стійкою посередині, поза якою стояв стіл. З іншого боку від стійки, але біля стіни стояли стільці. Наші опоненти розмістились на стільцях, а ми – за столом. Обидві команди були добре озброєні (якщо не помиляюсь, були й автомати). В мене зброї не було: моя участь не передбачалася. Сценарій передбачався такий: ми були б захищені стійкою і розстрілювали б їх. А вони нас. Стійка, звісно, давала нам перевагу, але їх було десь удвічі більше(вони теж привели друзів). Перестрілка відразу не почалася. Наша команда почала розмовляти, знайомитись одне з одним, планувати тактику. В мене знов була думка, чи це не сон, але я могла бачити й відчувати ногами рваний килим на підлозі, а уві сні таких деталей не буває, то все це не може бути сном, вирішила я. Я думала, як мені краще сісти, щоб мене точно не зачепило. В якийсь момент хтось дістав чи ром, чи віскі, і всі наші випили перед початком бою. Атмосфера була досить легка, приємна, наче нам треба було не стрілятися, а просто попрацювати разом. Я відчувала вдячність до кожного, хто прийшов мені на допомогу, але мені здавалось, що банальні слова будуть недоречні. Маю сказати, що з англомовними я розмовляла англійською, а з російськомовними – російською, часто дублювала сказане. Незабаром ми якось сильно відволіклись від мети і були зайняті якимись іншими розмовами. Тоді в мене виникла підозра, що це якось неправильно, так не було б у житті, я майже повірила, що це сон, і, звісно, прокинулась.

18:34 

Караванами, пароходами... (с), или Сказка о шиле ректальном обыкновенном

нынешний логин - Sepulka
Как все начиналось.

В воскресенье вечером ко мне зашла Лена, занести кард-ридер. В воскресенье же вечером я случайно обнаружила, что в это же воскресенье тем же вечером Мумий Тролль выступает в Провиденс. Обнаружила я это через 10 минут после начала концерта. Ехать туда сорок минут. Мы с Леной вырвали энное количество волос на голове и решили, что раз в понедельник вечером они выступают в Кембридже, то мы просто обязаны отомстить мирозданию. У меня в понедельник четыре занятия, зато вторник свободен; у Лены в понедельник одно занятие, но позднее, зато во вторник она занята. В немыслимых муках мы породили план, как нам провести эту операцию. План рождался настолько мучительно, что Лена ушла от меня в два часа ночи, и состоял в следующем. Заранее купив колы, я после своего последнего класса мчусь на автобус, кладу чеки на счет, снова сажусь на автобус, успеваю на электричку до Бостона, на метро добираюсь до ночного клуба за десять минут до закрытия кассы, выкупаю билеты, затем аналогичным макаром прибывает Лена со взятым из дому ромом, мы смешиваем первую жидкость со второй, тусим на концерте, через два часа после начала, независимо от его продолжительности, садимся на метро, успеваем на последнюю электричку, успеваем на последний автобус и довольные прибываем домой. Хлипкий, разрушающийся от малейшей неувязки, план.

Я, Лена, Мумий и Тролль.

Для меня это группа из категории слушабельного русского рока, вместе со Сплином и Би-2. Я могла от силы вспомнить пять названий их песен, из которых слушала я только одну. У Лены так же. Смысл авантюры был не в преследовании самого товарища Лагутенко и ко, а просто оторваться-потусить-выпить-закусить :).

Недетская неожиданность.

Как это ни маловероятно, мы вполне успешно попали на концерт, причем вполне в соответствии с планом. Чтобы обнаружить, что концерт начнется на два с половиной часа позже запланированного. Уже имея опыт экстремального планирования, мы прикинули, что вокзал открыт круглые сутки, а, сев на самую раннюю электричку, мы успеем к началу занятий.

Глава о тех, кто ходит на русские группы в Бостоне в рабочие дни.

Лене понравилась группа на разогреве (не знаю, чем), а мне понравились Коля, Вова, Дима и чья-то сестра Ира, с которыми мы познакомились. Вова и Дима, в основном, молчали, зато Коля говорил за троих про его собственную роль в межчеловеческих отношениях, про пиво, отличающееся от лекарства, про полтора миллиона яблок, а лично мне какую-то несусветную хуету про дактилический гекзаметр. Публика, вообще надо сказать, интересная. Видимо, иммигранты в юном возрасте вливаются в американскую культуру, а люди постарше не ходят в клубы. Так что обычный возраст посетителя - невнятное около тридцати, когда отрываться в клубе еще можно, но скоро уже будет неприлично. Впрочем, были и старше, и младше. Наблюдались типажи вроде "еврейский мальчик с мехмата", "дядя-бизнесмен", "безвусно одетая королева танцпола девяностых", испуганно оглядывающийся дядечка лет пятидесяти, "я здесь ни при чем, я пью и созерцаю", "мне тридцать, но ощущаю себя на пятнадцать" и пр. Были также и люди, явно пришедшие прицельно и даже знавшие слова песен.

Действо.

Маленькая и не фанатичная аудитория позволяла без особого труда стоять у самой сцены, где я, к собственному удивлению, и провела почти весь сет. Действительно, я совершенно не заметила, как пролетело время, и была уверена, что они даже свои два часа не отыграли, хотя на самом деле, они и больше отыграли. Я на лету подхватывала слова, а хлопать и прыгать можно под любую песню, также я была инициатором поднятия рук на "Это по любви" и вообще вела себя, как заправская фанатка, только с определенной свободой человека, для которого происходящее не является ни вехой в жизни, ни музыкальным оргазмом. Для меня оставались только хорошая музыка, близость к звезде и процент пива в крови. Группа была одета в тельняшки и такие матросские футболочки, хз, как они называются (надо сказать, я заметила, что и в песнях морская тема - сквозной мотив). Лагутенко почти ничего не говорил, с залом почти не общался, только пел и играл то на одной гитаре, то на другой, то на тамбурине, а то дул в какую-то белую фигню, для этого, по-моему, не предназначенную. Играли ребята однозначный зе бест, хотя это и не первый их тур по Штатам.

Ночь на вокзале или ночь на вечеринке в гараже?

Убедившись, что бисов больше не будет, несмотря на крики "моветон!", мы вместе с основной массой стали потихоньку отчаливать. Наши новые знакомые уговаривали нас присоединиться к ним на афта-пати в (цитирую) "двуспальном гараже", но мы оказались, вернее, Лена отказалась, потому что она была моим чувством меры и благоразумием в ту ночь. Потому что тадам! внимание - концовка, не отвечающая никаким требованиям построения сюжета! Фоток очень мало, но то, что есть, выложу.

01:06 

нынешний логин - Sepulka
Надо разделаться с флешмобами.

1. От Китахары.

Мне назвали три действия, о которых нужно рассказать.

заниматься сексом, учить латынь, пить молоко

Так и напрашивается: одновременно? :-D

Грм-кх-кх. Ну... Заниматься сексом - это... Это хорошо. Да-а. Ну, что еще сказать? Ах да, он бывает разный, секс. Да. Вообще, чтобы заниматься сексом, надо хотя бы иногда отвечать на звонки и смс, и что-нибудь отличное от "извини, у меня много работы". А дальше уже само пойдет. Ой, о чем это я? Ах да, о сексе. Короче, кохаймося.

Это было сладкое время, когда я учила латынь. Сейчас я не столько ее учу, сколько читаю. Сладкое, потому что все было легко и как-то само по себе. Я не запоминала окончания, а каким-то загадочным образом их постигала. То есть вот посмотрю пристально на парадигму — и все, и знаю ее. Так больше, увы, не получается. Это было время, когда у меня во всех больших и маленьких тестах за весь семестр вместе взятых могло быть всего две ошибки. А еще этот процесс, изучения основ латыни, очень полезен для мозгов, особенно тем, у кого родной язык не инфлективен, это что-то вроде математики. И да, латынь легче и проще, чем секс. Она как-то естественней, что ли.

Пить молоко — это такое хорошее действие, которое среди взрослых почему-то не принято. Я люблю холодное некипяченое нежирное молоко. Разумеется, с печеньками. ))))

2. От Микки-Маузера.

Суть: вы отмечаетесь в комментариях и получаете короткую ситуацию, которую описываете тремя разными стилями. Какими угодно – лирическим, простонародным, научно-фантастическим, канцелярским, наукообразным, с использованием любых метафор и приемов. Додумывая, если хочется, детали и подробности. Главное, чтобы это было совершенно разные тексты.
А затем размещаете у себя 3 получившихся отрывка и вот это самое описание флэшмоба.


Мне досталось: Старый астролог в третий раз неправильно предсказал дату конца света.

1. Весь запас сладких целебесскоморских мидий, все пучки молодых проростков чайота, все варенье из ревеня, вся чилийская качанга и весь золотой рис были съедены. Он тщательно прожевал и проглотил последнее имбирное печенье, затем расчесал бороду и неспешно подошел к этажерке. На второй полке стояла одна из тех фигурок, что состоят из основания и подвижной части, которая, стоит к ней один раз прикоснуться, несколько дней раскачивается, создавая видимость жизни в помещении. Эта была сделана в виде обнаженной девушки в странной, неловкой позе. Девушка нервно дергалась, сидя на своей перекладине. Он осторожно подставил палец в траекторию раскачивания фигурки. Убедившись, что она абсолютно неподвижна, он бросил быстрый взгляд на сложное тикающее устройство во всю стену с несколькими маятниками, шестеренками и циферблатами. Устройство работало вовсю: все части механизма двигались, подчиняясь каким-то закономерностям, на первый взгляд, вразнобой, но на самом деле слаженно. Удовлетворенно кивнув, он поднял голову и стал смотреть на солнце через большое отверстие в потолке. Через некоторое время огромный часовой механизм замер, остановив все свои члены одновременно, словно по команде. Он услышал, как прекратилось тиканье, но не отвел взгляда от светила. Оно осталось совершенно равнодушно ко всем его приготовлениям. Еще минута, еще две, час... В видимый кусочек неба влетел самолет и пересек его, оставив расползающийся белый след. "Иблис бы меня побрал!" — подумал ученый. "Неужели опять ошибся в расчетах? Не может такого быть. Я ведь опубликовал об этом конце света выдающуюся работу. Не может быть. Вот это самый что ни на есть конец света!"

2. Б о р и с___К а р о н д о в с к и й - Р о л ь ф. (хриплым сонным голосом) А-але?!
С е к р е т а р ш а___М а р и ш к а. Борис Андреевич, где же вы?
Б о р и с___К а р о н д о в с к и й - Р о л ь ф. (прочищает горло) Э... Что?
С е к р е т а р ш а___М а р и ш к а. Господин редактор вас уже обыскался! Срочно нужна ваша колонка в свежий номер!
Б о р и с___К а р о н д о в с к и й - Р о л ь ф. Хто... хто это?
С е к р е т а р ш а___М а р и ш к а. Борис Андреевич, ну я же, это я, Марина из издательства. Вас уже вот два часа как нет на рабочем месте. (говорит тише) Начальство лютует, мочи нет, подавай им Карондовского, да прогноз, да что-нибудь особенное, номер-то юбилейный! А где ж я им вас возьму, когда вы вон дома у себя! Ну Борис Андреевич, миленький, пожалуйста, приходите поскорей!
Б о р и с___К а р о н д о в с к и й - Р о л ь ф. А... Маришка. Да, я себя не очень хорошо...
С е к р е т а р ш а___М а р и ш к а. Знаете что? Давайте вы мне по телефону продиктуте? Я записываю!
Б о р и с___К а р о н д о в с к и й - Р о л ь ф. (пауза) Ага... Ну хорошо. Значит, пусть Овны на этой неделе остерегаются заманчивых предложе...
С е к р е т а р ш а___М а р и ш к а. Никак нельзя, Борис Андреевич, вы то же самое писали в номере за шестнадцатое! И еще... начальство требует чего-то такого необыч... (в сторону) Нет, он занят, подождите, пожалуйста. (в трубку) Борис Андре...
Б о р и с с___ К а р о н д о в с к и й - Р о л ь ф. (прерывая) Вот что, Мариша. Гори оно все синим пламенем! Записывай: в субботу в 10:26 утра, во время противостояния Юпитера и астероидного пояса, комета Урибин столкнется с Землей, что повлечет гибель всего живого на планете. Аналогичные предсказания мы находим в мифах древних трипольцев и в работах почтенных британских астрономов.
С е к р е т а р ш а___М а р и ш к а. Но, Борис Андреевич, разве не за подобные штуки вас увольняли из "Синего ноября" и "Ставропольского сплетника"?
Б о р и с___К а р о н д о в с к и й - Р о л ь ф. Вот я и говорю, Мариш, пропадай оно все пропадом. Пора мне на покой. Пиши дальше, значит...

3. Апокалипсис Фаталов просматривал Избранное.
— Дорогая, мыслимо ли это?
— Что такое? — отозвалась девица на оттоманке.
— Не иначе, как в третий раз меня предсказывают, так они все опять всполошились! Невозможно читать ленту, вся блогосфера в панике.
Апокалипсис отвернулся от монитора и кинул в рот конфету.

21:59 

нынешний логин - Sepulka
Очень понравился фильм "Шоколад". Может, дело в том, что образ одинокой приезжей девушки, с полными ножками, не такой, как все, но уверенной в себе, самостоятельно занимающейся любимым делом и старающейся придать ему свое собственное обаяние, слишком импонирует мне? Пусть даже я себе льщу в этой ассоциации. Когда уже по нашему Mount Hope Bay будет проплывать сексапильный Джонни Депп с гитарой?

@музыка: за окном очень весело постукивает дождь...

02:00 

нынешний логин - Sepulka
А я тут, знаєте, почала всерйоз слухати Muse, яких раніше я слухала лише в восьмому класі через правий навушник однокласниці, з чого, звісно, пам'ятаю аж нічого. А тепер з плеєра було повикидано всю попсу, і навіть Мєльніцу, і навіть Бичевську, бо вже все це було слухано-переслухано по стоп'ятсот разів, і в вуха вже не лізло, а замість цього я на плеєр записала Evanescence (зі старого), The Rasmus (зі старо-нового) і цілком один альбом Muse (з відносно нового). Поки що Absolution, потім будуть інші. І тепер усі мої щоденні прогулянки до чи з зупинки та всі регулярні поїздки на шатлі супроводжуються alternative rock. І таке почуття, ніби я не щойно почала слухати Мьюс, а слухала їх усе життя. Особливо, Butterflies & Hurricanes.

00:31 

нынешний логин - Sepulka
Їхнє життя на тлі звичайних людей чудово перегукується з описами життя грецьких богів. А ще Renesmee — це просто один відомий новозаповітний персонаж, самі здогадайтесь. І взагалі, тема кохання в сазі дуже біблейська.

22:42 

нынешний логин - Sepulka
В суботу в мене була поїздка у Ньюпорт з метою покататися на човні. Поїздка була люб'язно організована Інтеркалчерал центром.

Сам вояж дещо розчарував. Ну човник, ну йшли на вітрилах, ну півтори години туди-назад. Дивитися було мало на що, окрім божевільного трафіка в затоці, майже активнішого за трафік на дорогах. Але сам Ньюпорт дуже і дуже вартий уваги. Моє колишнє перебування там протягом пари годин в робочий день наприкінці жовтня не може бути і порівняно з тим, що там можна побачити в теплий вихідний. Ні, європейський вигляд, дуже і дуже приємна архітектура, нескінченні крамниці залишаються. Але все виглядає набагато живіше, коли по всьому цьому пересувається натовп розслаблених, веселих людей, з кожного кафе на притиці (а їх безліч) лунає живий рок-н-рол (не тому що "рок-н-рол живий", а тому що стоять музики і грають :guitar: ) і усюди витає святковий настрій. Один з нашої групи, Харіс з Пакистану, виявився дуже класним, легким в спілкуванні багатим дженджиком і навіть купив мені пива (а в Ньюпорті, як з'ясувалося, це дуже легко, просто підходиш і береш, твій вік нікого не цікавить). Все було б дуже мило, коли б тієї ж ночі я не пішла з ним і його друзями, він би не напився і не став би протягом двох годин слізно освідчуватися в коханні, спокушаючи мене своїми скарбами Агри. А потім, на тверезу голову, вибачатися. Ну, зі всяким буває, звісно, але враження легкості спілкування він убив.

В мене є фото, але нема шнура, щоб перекинути. Чекайте.

00:57 

нынешний логин - Sepulka
Тієї ночі мені снилося, що я вирішила їхати з Одеси в університет... на коні! Чи, може, то був поні, не знаю. При цьому, це була моя власна ідея: а чом би й ні, то й що, що так ніхто не робить, адже так можна зробити... І я ще планувала купити вівса і хвилювалась, чи будуть мого поні доглядати в готелях, де я буду зупинятись.

Сьогодні ми були в Чехії, в якомусь будинку, як раптом почалась війна. Через стіну пройшла величезна розколина (це, мабуть, снаряд влучив у будинок), і весь сон я збирала речі, бо ми збирались кудись тікати. Було весело.

20:28 

нынешний логин - Sepulka
Усі напали на мої робочі години. Lauren не може робити домашку без мене. Чергова інтерв'юєрша збирається мене інтерв'ювати. Расселу треба терміново підтягти латину. Так, Расселу терміново знадобилося підтягти латину. Записав години, коли я працюю. Банан — це ж просто банан?

04:29 

нынешний логин - Sepulka
Мну вирішило, що слід показати фотки з Бугазу. Коментарів мало, бо мені ліньки.

Бадмінтон надвечір. Мну в червоному. ))))
Повний місяць.
Обов'язкова гра.
Санька в гамаку
Мама.
Жеремо.
Танці.
ААААА! Барна стійка палає!
Подивіться на цих людей, байдужих до чужої біди!
Паланкін )))
Мій витвір. Я теж український талант. Це теж пісочна анімація. Він не рухається, бо мертвий.
Іванкупальські костюми!
Конкурс мокрих маєк. В костюмах купалися. )))
І без. )))
Власне танок.
Ми з Санькою танцюємо не за каноном.
Лєнка стрибає
Санюшка стрибає
Нарешті - Я СТРИБАЮ!!!!!
Дуже психоделічний ранок
Матрац
КАВУН!
Одна відома гра )))
Нащо Наташка туди залізла? Та ще й, судячи з усього, гола...

На фотографіях не закарбовано жорстоку боротьбу за матрац в воді, війну водяних пістолетів, крокодила, таємничого мафіозі, що приходив на пляж у костюмі, черевиках, канотьє та з сигарою, чеські атракціони, як ми гамаком зламали веранду, як ми голяка купалися, як світилася вода, як я на спір виграла Джедайського меча та ще багато чого.

18:00 

нынешний логин - Sepulka
Вот и сентябрь накатил-налетел, бешеный, как электричка...

01:57 

нынешний логин - Sepulka
А мій викладач програмування, китаянка, нас навіть не спитавши, вчить нас, окрім сабжу, китайської. Бугага. Зао чень хао!

01:50 

нынешний логин - Sepulka
От пройшло кілька годин — я себе питаю: де, ДЕ була моя голова? Про що я взагалі думала? Ні, я остаточно втратила всілякий розум. Судіть самі.

Розповідає мені Хемат сьогодні, як він збирає футбольну команду (соккерну, не американо-футбольну), як якісь там ліги проводяться серед студентів, як команда має бути мішаною, як у них уже достатньо хлопців, і як необхідні хоча б двоє дівчат, і як одна в них уже є, і як їм потрібна ще одна, обов'язково з-за кордону, і як досвід і вміння неважливі, і як це ніби дворовий футбол... Ну, ви вже здогадалися, правда?

І тепер я сижу й ламаю голову — що то на мене опало в ту мить і що робити на смарагдовому газоні. Там же ж треба м'яча до сітки запинати, правильно?:fball:

20:13 

нынешний логин - Sepulka
У своїй улюбленій справі — сперечанні з Тоні щодо перекладу того чи іншого речення — я набуваю все більше майстерності: сьогодні признав свою неправоту. АХХАХАХАХАХАХАХА!!!!! *дуже злорадий сміх* :eyebrow:

Sepulkarium

главная