• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
22:21 

история Ирэ

Я сумасшедший, с рельс сошедший поезд, то есть, я люблю звездопады!
15.06.2011 в 06:37
Пишет 9rutade:

история Ирэ


Ira furor brevis est: история Ирэ



Это Ирэ. Она лучшая в исправлении всего. Любит цветы и птиц. Но не людей. Они самые плохие. И ты не сможешь исправить это. Это точно. Она больше не делает это. От этого она чувствует себя веселой. Она проводит лучшие чайные церемонии. В ее саду. Больше всего она любит сад. Они не дают ей чувствовать себя веселой.

42 картинки с историей

URL записи

@темы: LADs, истории, прекрасное

02:09 

Я всегда начинала дневники с этого....

Я сумасшедший, с рельс сошедший поезд, то есть, я люблю звездопады!
ПЛАСТУНКА N (Сергій Жадан)

Так відступало твоє дитинство –
ставився голос, губились друзі,
високо в небі міцно і стисло
висло життя, мов сережка у вусі.

Так ми жили – голосні й недолугі,
вплетені в часу стрічку трофейну,
блудні поборники буґі-вуґі,
скурвлені діти міцного портвейну.

Ти одягала військові боти,
бігла до школи – пенал, олівчик.
Все ще попереду – перші аборти,
татові джинси, мамин ліфчик.

Ще підіймало звивисту хвилю.
Срібна розгромлена клавіатура
ще формувала основи стилю –
так починалася контркультура.

З теплими гільзами “Біломору”,
з ковдрами битих студентських акцій
так наполегливо рвався угору
змучений блюз твоїх менструацій.

Що нас єднало? Загоєні сварки
падали в ніч, як у воду весла.
Ми відкривались, творили шпарки.
Теплі вітри мимоволі занесли

смуток у душі, мов мед у соти.
Як ми трималися, Бога ради! –
попри усі божевільні гризоти,
попри задрочки радянської влади.

Цим і завершилось. Тлінь мажорна,
стишена хвиля, сутінь озерна.
Схиблений час розтинає, мов жорна,
спільного досвіду темні зерна.

Тільки я знаю – між гострого віття,
в перенасиченій біосфері
так лише варто вживати повітря,
так лише слід прочиняти двері.

Липне до уст почуття морфеми –
альтернативна прозора вода ця.
Те, що було, не розіб’єш на теми.
Так ми кохали. І нам – воздасться.

@темы: Сергій Жадан, стихи

Когда кончится война

главная