• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
20:38 

День Валентина. Один раз на рік...

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
"Одна людина ще не людина, тільки в парі вона знаходить гармонійну цілісність". (Фейєрбах)

"Істинне єство любові полягає в тому, щоб відмовитися від усвідомлення самого себе, забутися в іншому "я" і, проте, в цьому зникненні і забутті вперше знайти самого себе і оволодіти самим собою" (Гегель)

"Кохання дозволяє бути самим собою і зберегти свою цілісність. Це парадокс, в якому дві істоти стають одним і проте залишаються двома". (Еріх Фромм)


17:25 

Мої маленькі цілі

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Щось мені захотілось їх занотувати.
Отже, поїхали… Гм, мені хочеться, страшенно хочеться вивчити англійську мову. Так, щоб читати англійські книжки, вільно спілкуватися нею.
Далі, страшенно хочу навчитися набирати на клавіатурі всіма пальцями рук. Називається воно методом сліпого десятипальцевого набору. Саме зараз, коли я набираю цей текст досить повільно і двома пальцями, це дуже актуально. Я вже колись починав освоювати той метод, але через свою дурну натуру закинув це діло. (Ай-яй-яй! Як я міг!) Все-таки, примушу себе, вилізу зі шкіри, але навчусь так набирати.
А ще хочу в майбутньому придбати собі тамтам чи щось подібне. Все життя мріяв мати барабани. Нарешті колись відірву собі душу!

@музыка: DJ TONIKA - 70 Minutes of Happyness

17:20 

HAPPY BIRTHDAY!!!

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
З одноденним запізненням вітаю Себе з Днем Варення!!! Якщо можна, то сливового, будь-ласка!!! Я його найбільше люблю.
Дарую собі ось таку милу світлинку. У стилі цього дайру. Ч/Б...

@музыка: Lacrimosa - альбом "Lichtgestalt"

17:10 

Norah Jones

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Зараз дивлюсь концерт Нори Джонс.
Яка ж вона все-таки класна! Її музика дуже тиха і блюзова, мені здалось, що це настрій полуденного штилю.
Її голос – неймовірна, якась фантастична мелодика. Не сумна і не весела, радше задумлива, звернена у себе.
Ця юна дівчина така чуттєва у своєму співі, дивишся на неї, а очі сповнені заворожуючої глибини, що так і хочеться в ній розчинитись.
Зараз все викликає відчуття умиротворення, по жилах наче розтікаються якісь невідомі флюїди, мене покидають повсякденні думки, матеріальна частина відходить на задній план, настає гармонія. Нарешті…

Мені здається зараз, що я вже так багато пережив, що я вже такий дорослий…Трошки більше години тому мені виповнилось 22 роки…

Я б хотів побувати колись на її концерті, почути її вживу. Я б сидів десь у перших рядах, спостерігав за нею й музикантами, і уважно б слухав. Щоб нічого не пропустити.

02.02.07
01:15

@музыка: The Gathering - альбом "Nighttime Birds"

20:19 

What happened?

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
І справді, щось таки трапилось… Останнім часом я відчуваю, що потрошки перетворююсь на трудоголіка. Так триває вже десь півтора місяці. Зі мною сталися якісь незрозумілі зміни, в результаті яких я просто фізично не переношу відсутності роботи, пасивного відпочинку, мусить бути хоч якесь заняття, бо інакше просто з`їжджає кришка. Десь кілька днів тому я зрозумів, що мені стає погано навіть від думки, що я не маю чим себе зайняти.
Сьогодні після універу дуже хотілось поїхати в меблевий магазин вибирати собі стіл і т. ін. Але екстремальна погода (читай – хляпа) зупинила мене. Після походу в магазин вирішив більше на двір не вилазити. Але тут я в своїй головешці помічаю думку, що „Все!!! ТРАГЕДІЯ!!! А що я робитиму цілісінький день???!!!” І пішло-поїхало…
Я так себе загрузив різною, навіть часто дріб`язковою роботою, що не помітив, як вперше в історії свого навчання в Політесі вчасно поробив усі звіти, розрахункові й курсові, поздавав заліки, а всі екзамени в мене вийшли автоматом. Залишилось захистити лише одну курсову. І все це – у визначені строки. Я навіть почав ввечері готувати речі, які потрібно взяти з собою вранці наступного дня. І це робить гомо сапієнс, котрий все життя звик робити більшість справ буквально в останню секунду?! Справді, щось десь в лісі подохло, і то який добрий доісторичний динозавр…

@музыка: Фактично Самі

22:33 

Сесія, о моя кохана сесія!...

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Як видно із заголовка, зі мною все ясно. Настали критичні дні.
Судячи з мого календарика і календариків всіх студентів моєї бурси вони затягнуться до 11 лютого. Але парадоксально те, що я ще й встигаю займатися своїми власними справами. Наприклад я умудряюся готувати свої особисті матеріали з соціоніки, котрі, відчуваю, потягнуть десь на дві сотні сторінок… А коли я, як принциповий „бандєравєц”, візьмусь за переклад тих всіх російськомовних джерел, БУДЕ ВЕСЕЛО!

@музыка: "ДахаБраха" - альбом "На Добраніч"

22:25 

Хотілось як краще, а вийшло як завжди...

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Ха, вже вранці того дня я шурував по тій „зимовій казці” здавати заліки. Хлющить дощ, а під ногами – ХЛЯПА! Ото моральні контрасти були! :cens:

22:16 

Який я спраглий був це відчути…

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Я танцюю у кімнаті, позбавленій електричного світла. Фіранки на вікнах прочинені. Я слухаю транс. Він у мені і поза мною.
Нарешті я дочекався зими. Дивлюсь у мої широкі вікна – а там сніг! Навіть посеред глухої ночі, коли всі довколишні вогники вже сплять, він заливає кімнату світінням свого відблиску.
ЯКИЙ ТАМ СОН, ЯКЩО СТІЛЬКИ ЕМОЦІЙ! Ейфорія завойовує весь мій маленький простір, і я танцюю, доходячи до трансу, але тепер уже свідомості та почуттів.
Як я хочу радіти життю! Ой, та я вже це роблю просто зараз! Нарешті наші молитви почуті й навколишні ландшафти одягнулись у зимові декорації.

Навіть не уявляв, що колись радітиму десь уночі такій банальній речі, як сніг. Все пізнаєш у порівнянні, справді…
Стоп, вистачить писати! Треба зриватись з-за стола, перерва закінчилась. Хочеться вийти надвір і помацати це все. Взяти до рук трохи снігу…
24.01.07
02:13

@музыка: Trance

@настроение: Ооооооооооооооооооооооооо!!!

15:36 

Блакитний фон для зимового Сонечка. Нарешті…

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Сьогоднішній ранковий вітер таки порозганяв нестерпне сірезне хмариво над „черепними коробками” львівського люду і від цього в голові одразу просвітліло. Початок дня на відчуття доволі романтичний, щойно прочитав у неті дуже поетичну статтю одного чувака про моє місто. Захотілось погуляти, і то в товаристві себе самого.
А надворі вже знову хмариться. Якась нестабільність, невизначеність; здається, що вже настав мінімум березень. Бракує лише пуп`янків на деревах для повного довершення цієї ілюзії.
Нині маю встигнути зробити багато справ. Як завжди до 2-3-ї години мені мало що вдається. Власне, до цього часу в мене мало що навіть починається. Сова я, одним словом…

@музыка: Theatre Of Tragedy - альбом Aegis

20:24 

Кінець. Останній пост про НЕЇ.

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
У нас були дві зустрічі… Перша протривала аж 20 хвилин. Це були хвилини поверхневого спілкування двох вже чужих одне одному людей.
Друга зустріч тривала довше. Була зініційована мною, як і її формат: відверта розмова і розставляння всіх крапок над І, внесення ясності у те, що було мені незрозуміле. Все це нагадувало допит. Мені відповіли на всі питання, котрі були мною поставлені. Далі було сказано все, що про мене думають. Все, що завжди не влаштовувало.

Все. Я більше нічого не писатиму про НЕЇ. Епілог настав, усе нарешті дійшло до свого логічного кінця, вся гризота й біль має лишитись в минулому. Я відчуваю бездонну прірву просто в собі. Але, на щастя, вона за моєю спиною і повернення у минуле вже не може бути. Навіть озиратись ТУДИ стає страшно. Бо може закрутитись голова і тоді…

Якщо позаду глибочезна чорнюща яма дихає мені просто у п`яти, то, значить, попереду переді мною щось нове. Тож скажу собі лише одне слово:
– ВПЕРЕД.

@музыка: Верховна Зрада - "Плачідо Домінго"

@настроение: Пофігістичне

22:47 

Я пережив дві зустрічі з НЕЮ...

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Через півгодини збиратимусь на роботу. Саме так, я працюю на Різдво. І страшенно з того щасливий. Мені було б важко залишитись сам на сам із собою сьогоднішньої ночі. Робота - мій теперішній порятунок. Запрацююсь,буду зі всіма спілкуватись, жартувати, сміятись, просто забудусь...

@музыка: [amatory]

19:45 

Зимовий дощ за моїм вікном.

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Сьогодні вранці мене розбудив сигнал есемески… Я спочатку спросоння подумав, що це - будильник, а виявляється ні. Повідомлення. Від НЕЇ.
ВОНА у Львові… (!) Вже на відстані трьох хвилин ходьби від мого дому. Приїхала сюди святкувати Різдво. Я передбачав, що так буде. Десь підсвідомо чекав на цей момент…
Я відписав ЇЙ, і вже через кілька секунд прозвучав дзвінок стаціонарного телефону. Так, це вона! Я й не сумнівався у цьому, відчував наперед, хто дзвонить. От вже чую знайомий до болю голос… Так, саме до болю. Спочатку від шоку я не міг промовити ні слова, але дуже швидко оговтався й проговорив з НЕЮ майже сорок хвилин. Стандартні питання, стандартні відповіді, кліше, кліше, кліше… Після розмови стало важко, через кілька годин, кинувши все, я зібрався й поїхав у центр.
А там, надворі така ж погода, як і в мені. Сирість, сірість, дрібний надокучливий дощ і те де, і те пе… Я, вийшовши з маршрутки, попрямував по дощу в пункти мого призначення. Сходив у Музей Ідей, „Дзиґу”, прогулявся у глибокій задумі вуличками й поїхав на рідному трамваї номер три додому. Удома зрозумів, що я змучений, ніби цілісінький день носив мішки з піском чи щось подібне. Моральна перевтома дала про себе знати.


Через півгодини я побачуся з НЕЮ. Уперше після 15 листопада. Переді мною ворота в повну невідомість. Я не знаю, як я буду поводитись, що буде зі мною, про що говоритимемо. Не знаю, якою я побачу ЇЇ. Як відчуватиму це все. Мене очікує спілкування людей у новій іпостасі. Нова постановка театру з пафосною назвою Життя.
ТИ + Я вже не = МИ …

@музыка: Audi Sile

20:52 

УРАТАВАРІЩІ!!! Нарешті мій дайр фунциклює!!!

Мій діагноз - МЕЛОМАНІЯ...
Так, це звершилось! На квазіпсевдозимовому небосхилі розступились хмари, успішно пережилось моїм ще молодим організмом перескакування четвертої цифри у нашому літочисленні та й узагалі: ЖИТТЯ ТО ПРОДОВЖУЄТЬСЯ! Акліматизація до нових його обставин проходить семимильними кроками. І от, я добряче виспавшись опісля нічної зміни вже пишу свій перший пост!
Частину записів я вже почав робити на папері ще укінці минулого року і вони повиходили дуже відвертими, тому я ще поки сумніваюсь, чи розміщувати це все заднім числом. Та все ж робити на цьому дайрі якихось прихованих текстів теж не буду.
На сьогодні, мабуть поки все. Вітаю себе зі стартом свого коханого щоденничка й вельми дякую панянці Carasuma, котра своїм прикладом надихнула мене на цю ідею. Алєс.
:beer:

@музыка: "Бурдон" - альбом "Re:Карпатія"

ПАФОС

главная