Останнім часом помітила, що в більшість людей вселяється бісячка після моєї фрази на їх намагання мене змінити "Любите такой, какая есть"
Аргумент у всіх них один (!) :
- Ну от і дурепа. Будеш весь час такою ходити і не працювати над собою.
І от, лежачи поряд з коханим і аналізуючи наші відносини, я натрапила на такий висновок, який довго блукав в чєртогах разума але ніяк не міг зклеїтись.
Якщо я послухаю одну людину і, наприклад, схудну, то на її місце прийде інша людина, якій, навпаки подобається повненька. І це замкнене коло. У кожного своє бачення однієї картини.
І ці намагання змінити щось в мені, міняють мою сутність, мою особистість. Ми ж не дивимось на окремі діючі композиціі, ми оцінюємо її повністю, як одне ціле.
Якщо мені подобається моя фігура, яка не є для когось ідеалом - це не означає, що я закриваю очі на проблеми ( чужі, бо це ж вони їх бачать ). Це означає тільки те, що я маю власну думку, власні вподобання і власні ідеали. І в кожної людини вони свої. Ніколи не знайдеться двох людей з ідентичними поглядами. Вони можуть буди схожі, та хоч на 99,9% , але той 0,1 буде робити нас особистістю.