buchik
Баю-бай, должны все люди ночью спать.
Баю-бай, завтра будет день опять.

Люблю цей час... мабуть тому що саме в такі моменти настає ілюзія того що час навкруги зупинився... ти немовби розчиняєшся в просторі і можеш забути про все що тебе турбувало або мучило протягом дня.

Закінчується мій перший лікарняний... завтра вже на роботу - по документах я здоровий...
По аналізу крові лікарі викопали що я перевтомлююсь за компом, цікаво як це вони так) ну я типу зрозумів, і буду менше перевтомлюватись)
До речі про попередній пост... і про хворіння 2 роки назад, я трохи помилився, останній запис в лікарняній карточці - 2002 рік)

Читаю "Три товариші"... досі... ще ніколи не читав книжку кілька місяців) але тут якийсь ступор... не можу читати більше половини сторінки, не знаю чого воно так. Може здатися і подумати що все так і закінчилось серединою книжки?)
За день мы устали очень,
Скажем всем: «Спокойной ночи!»
Глазки закрывай, Баю-бай.