Понедельник, 16 апреля 2012
— Іноді мені це потрібно. Писати свої думки отак, українською. Але я чудово розумію, що ніколи не стану міркувати цією мовою. Адже я сімнадцять років живу у місті, де навколо усі розмовляють російською. Лише іноді де-не-де можна почути українську.
Але я це до чого. Те, як нас навчають у школі ніколи не залишиться у голові, якщо я сама не буду якось проявляти зацікавленість. Наші уроки мови - це смішно. Зараз я прочла стільки української літератури, скільки не читала за весь час навчання. Словниковий запас поповнився, але якщо я не буду його використовувати - все це зникне раніш, ніж я здам ЗНО.
Дякую за увагу.
@темы: українською, с мобильного, отчетность
Воскресенье, 15 апреля 2012
Існую я. Існує безліч мене саме в цей час. У різних вузлах часу. Кожний вчинок, кожна думка, кожен крок створює ща один всесвіт, де дії розвиваються інакше. І всі ті мої думки про те, що я могла б зробити - хіба це не натяк про іншу реальність? Інша реальність...Може, це лише звучить незвично і якось здалеку, та насправді вона може не дуже сильно відрізнятися від тієї, у котрій я знаходжусь зараз. Ось я друкую цей текст. А могла б з батьками дивитися кіно, чи читати. Альтернативний вибір. Альтернативна вартість. Альтернативний розвиток дій?
А що відносно снів? Марення, у яких дії, які б вони не були дивакуваті зараз, у сні здаються буденними і вірними? У яких ти можеш бути ким завгодно, навіть самим собою? Іноді я міркую, що це - відлунення іншого розвитку дій. Так кажучи, зв'язок з іншою реальністю.
Бо так нудно жити вважаючи, що іншого вибору немає і немає усіляких якби.
Понедельник, 13 февраля 2012
Раньше люди не знали, что можно как-то иначе. Как оно иначе. Вот я живу так, а ты живешь так. Ты мудло и дурак, а я молодец. Только о боже, дерзкое мудло деткой было шумной и проблемной, а выросло и стало кем-то.
А ведь действительно.
Все эти наглые люди, эти дерзкие люди, эти быки и бычки, именно они, они в первую очередь добиваются успеха. Я не рискну говорить про подлиз. Этот сорт народа мне неприятен, да и не видано, чтобы такие кем-то да были.
А все потому, что у этих ребят мощная защита. Мощная воля. Эта необьяснимая частичка, которую воспитать в себе сложно. Она либо сильная, либо слабая. Либо ты нагибатель, либо нагибающийся.
Как все просто. Ага. А знания? Я все понимаю, дерзость, да, наглость, да. НО знания... Откуда они у этих людей?
Странно все это.
Вырасти бы скорее.
Такие как я не пропадут. Смело? Еще бы. Наивно? А как же. Я не умею прогибаться и идти на поводу, но мозги и соображалка у меня на месте, а так же желание работать.
Записать бы эту скользкую мысль в бумажный дневник. Чтобы лет через восемь посмеяться.
@темы: про людей, крик души
Воскресенье, 05 февраля 2012
И таки у меня есть розовая мечта. Реальная. Но для которой надо иметь деньги.
Ах~
@темы: ляп