Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: letters to the otherside (список заголовков)
16:43 

Letters to the OtherSide [В моем сердце играют на скрипке]

All we are is dust in the wind. Stardust
Dear L.
У нас знов зимно. Немов і не було тої короткої шаленої відлиги. Повз каварню пробігають люди. Розгублено шморгають носом. Кинувши похмурий погляд на сіре імлисте небо, щораз глибше ховають руки в кишені й втискають голову в плечі. Або ж ховаються у нас, у затишку.
Тут тепло. Густо пахне кавою і прянощами. Еге ж – на стійці парують імбирний чай і кава з імбирним молоком. З кухні звабливо пахнуть пироги з грибами і шоколадні сирники. Й горнятко масали чекає кожного гостя. Розімлівши в м’яких фотелях, в теплі пледів, вони гріють руки горнятами, задоволено принюхуються.
Але знов зітхають – варто мимохідь глянути на кучугури снігу й сльоту за вікном.
- Та коли нарешті весна прийде? – опустивши руки з основою для ляльки, дівчина в кутку різко відкидається на стільці.
Тут, обабіч стійки, серед барвистих клаптиків і клубочків, поміж горнят з чаєм – Магда вчить охочих робити ляльок-мотанок.
- І правда, - зітхає інша. – Зо тиждень тому така теплинь була. А тепер… Знову морози. Коли? Ну коли вже весна прийде?
- А коли покличете, - усміхаюся я – й мимохідь приклавши руку до живота, дослухаюся, як б’ється сонце, щораз дужче… ось-ось… вихлюпнеться через край.
Магда бавить малого лялечкою – й усмішка на її устах світиться, м’яко-молочно. Краплі намистинок стікають косами лялечки на брунатну, ще не помережану травами, сукенку. Й тихо дзвенять сережки на прийдешньому вітрі.
читать дальше

(лист від … березня 2012 року)

Сережки можна побачити в коментарях. Лялечку Додолу - в залі каварні (доки я не зробила пристойного фото).
Надалі продовжу викладати листи за промайнулий рік, доки вони остаточно не перетворились на пил.

@темы: майстерня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, музыка странного сна

01:26 

Letters to the Otherside. P.S.

All we are is dust in the wind. Stardust

Listen or download Misty Mountains for free on Prostopleer

Dear,
я все ще пам"ятаю, як низати бурштинові намистинки, як плавити світло спогадів, доки не потече густим медом, як ліпити краплі теплом долоней, охолоджувати до дзвінкої прозорості - в студеній воді, місячному молоці, зоряному світлі, - але так, щоб варто було потримати в долонях, чи на грудях, кинути в чай чи тісто, й намистинки розтануть медом, з ароматом сонця і квітів...
Я думаю, що я пам"ятаю.
Але медвяні краплі проносяться жаринками - навиліт - й зникають, в високій траві, в високій жухлій траві, в прілому листі, в снігових заметах. А я - не можу зупинити потік, підібрати їх. Хто зна, може навесні, коли зійде сніг, - знайду розсип бурштинових намистинок. Якщо вони не проростуть листям трави.
читать дальше

P.S. No one is too old for fairy tales
P.P.S. Dear, я й досі не надіслала тобі всі листи. Лежать у мене в шафі торішнім листям. Саме час.

ANIMAATRA, Lis_Uliss, olgavogel, riweth, Счастливый Ветер, _Уленшпигель_, вітаю. Заходьте на каву! За ціною байки.

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide

19:44 

Letters to the OtherSide [С облаками в голове]

All we are is dust in the wind. Stardust
Цілуй уста в уста небесну воду,
немов не йдеш – летиш поверх дощів,
мов з плащаниць уже, а не з плащів
стіка в принишклу землю дух Господень.
(c)
Dear L.,

у нас дзвінко-прозоро й сонячно. У нас - шумно й людно.
Зі стріх вода капле. Шумить, дзюрчить, вирує вулицями. В струмочках купаються голуби й вмивається сонце.
Хлюпають калошами діти, пускають "човники", дзвінко сміються.
Дорослі звісно хитають головами, сваряться. Мовляв, мокро, брудно! бррр! Мовляв - весна покаже, хто де срав.
Буркотять - такі, знаєш, розбурхані зі сну. Але - ловлять обличчям сонце й вираз такий розгублено-замріяний і п'яний.
Не всидіти вдома. Сонце б'ється в вікно. Вітер стукає в двері. Вода дріботить дахом... тук-туку-туку-тук... Є хто?
Варто бодай на мить висунути носа з цікавості - й крізь шпарину увірветься вітер, підхопить - й от уже незчуєшся як летиш вулицями, ошалілий від дзвінкого багатоголосся.
Поряд захоплено шпарять музики - в гітарах й барабанах відлунює капіж. Підморгують: "Так просто. Легкоруч. З хмарами - в голові." А на щоках - зорі, а в чудернацьких капелюхах - вітер.
"Так просто, - усміхається Магда, заколисуючи синочка під капіж. - Цілуй уста в уста небесну воду."
Й з уст її - не слова, то, здається, сиплються навсибіч зернятка світла, ладні прорости дивоквітами.
Так просто, - озиваюся я й ловлю небесну воду - запарювати чай, випікати жайворонків, сплітати намистинки. - До губ неба - лише півкроку. Ходімо - лазити київськими кручами. Вуличками в небо. На дахи старих будинків. Тільки тихо - не поруш сон янголів. Як? Хіба ти не чув, що на горищах старих будинків, на маківках київських гір, спочивають янголи? А ще дракони й химери. Диви, як зручно тягнеться сонячна кладочка до ондечки тієї хмари. Ну ж бо, ходімо! Тримайся за мою руку. Так просто. Не стискай рук в кулаки. Інакше як цілуватимеш небо долонями? З хмарами в голові - ширяємо над землею. Диви - до губ неба менше півкроку. Менше півподиху...

Додому повертаюся поночі. Розв"язався лише один берц - а вже півметра від землі, задіваючи гілля, пливу - повільно й обережно - щоб не розхлюпати небесну воду й місячне молоко. Місяць вповні, важкий і круглий, пружні теплі цівки струменять в дійницю - тільки й встигай підставляти. Заношу в каварню, наповнюю глечики й дзбанки. Здається, посмішка світиться крізь шкіру, м"яко-молочно. Здається, всередині пульсує пухнасте сонечко. Чи не з того зернятка, що так щедро розкидала Магда? Здається, ось-ось...

Листа я нашептала в місячне молоко й повісила дзбанок на яблуні в саду.

P.S. Крізь сни мої й досі мчать вовки - в рихлому снігу відбитки лап миттєво запливають водою.
А я шепочу навздогін:
Біжи-біжи, стара біла лосице. Вовки вже взяли слід.
(лист від 26 лютого)

myfavoritetoy, Nessime_, Ann Chupus, Кадавр., welcome! Чого бажаєте?


Шалений травень. Бузок і зливи. Минулися тюльпани, розтанув білий цвіт вишень та абрикосів. Зате ширяють душі ірисів і квітне полуниця. Причащена залізничною водою й житнім хлібом, карпатськими джерелами, сонцем й дорожнім пилом, я щаслива. Лише - не встигаю наздогнати каварняними хроніками.

@настроение: с облаками в голове

@темы: ссылки, музыка странного сна, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide

21:53 

We're Dancing to the Beat - Round the Fire

All we are is dust in the wind. Stardust
Внесла правки й, сподіваюся, дописала зимовий цикл. В голові - вітер, бруньки і хмари - поступаються березовим сережкам й сонцю...

Amidst the White Silence
The Heartdrum Is Beating
And We're Dancing to the Beat
...round the fire...

Повільно, щоб не тремтіли руки, я вимкнула електричне світло в каварні. Мить - темрява. Принаймі для очей. Справді ж темрява визрівала поступово. Ніби виявлялася - з кожною краплею тиші, що наповнювала каварню. По вінця.
Спітнілою рукою намацала барабан.

Гаряче б'ється барабан-серце. Щораз швидше. Й притупцюють в такт ті, що в колі. Пливуть. Летять. Не розриваючи рук. Сяючі очі й усмішки - зливаються в іскру. Аж-но спалахує ватра. Сиплються-котяться навсибіч жаринки. Краплі масла на золотих, з жару, млинцях. Золотий мед в чарках. Бринять струни. Співає флейта. Дзвенить сміх - розсипається іскрами. Ширшає коло, котиться коло-колесо долиною - ген, за обрій...
...якщо раптом затнешся - коло підтримає. Захочеш перепочити - випустить й миттєво сплете руки знов. Захочеш повернутися... Втягти ще когось...
Ширшає коло. Крутиться сонячне колесо...

читать дальше


запись создана: 01.04.2012 в 23:12

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, щоденники

14:13 

The HeartDrum is Beating - And We're Dancing to the Beat

All we are is dust in the wind. Stardust

- Вчасно вирішили влаштувати концерт, - посміхається Лінте, витираючи столи. - Диви, як морози вдарили.
Еге ж. Стривожено позираю на двері. А раптом не прийдуть? Вирішать за ліпше лишитися вдома, в теплі, аніж ризикувати пертися кудись - крізь мороз, ожеледицю і нечищені вулиці... Або щось станеться в дорозі? Або - з електрикою, й апаратура не працюватиме? Або...
Прибираю, в сотий раз перевіряю, чи все на місці - щоб якось притлумити неспокій. Й зрештою починаю сперечатися - прийдуть. Ті, кому потрібно, прийдуть...
Слухати музику - й барабан серця. Гоцати і витинати - так що горить кров. Ділитися важкими кухлями меду й обіймами. Відчувати, як коло струмом пронизує єдиний ритм, спільний шал. Такий потужний, що здається можна запалити сонце - наново.
...дзвіночки на дверях вітають перших гостей. Бліді з морозу, вони важко скидають зимовий одяг й осідають за столом. І в очах горять нетерплячі вогники.
...зрештою, якщо щось станеться - ми впораємося. Придумаємо спосіб - разом. Й розігнавши остаточно тіні неспокою, з усмішкою підхожу привітати тих, хто сьогодні танцюватиме зі мною в колі. Запалювати вогонь.

Й луною на мої каварняні мрії озвався концерт Spiritual Seasons, 11 лютого в Києві. Дякую всім, з ким чудово погоцали. Й підійшли на крок ближче до весни. Мррррр)

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, щоденники

15:57 

Amidst the White Silence - The Heartdrum Is Beating

All we are is dust in the wind. Stardust

Раз у раз глибоко провалююся в сніг. Щораз важче вчасно ухилитися від гілляччя. Обличчя задубіло й подряпини майже не печуть.
Рука вже стомилася тримати ліхтар. Зупиняюся перепочити.
Його мусить вистачити на кілька годин - доки не згорить свічка.
Тихо. Здається, весь світ поринув в глибокий сон під товстою сніговою ковдрою. Непорушний сон.
В місті було б не помітно. В місті - неон, машини та мурашник людей.
Ба навіть місто завмре - під білосніжною ковдрою на ранок після заметілі.
Особливо, якщо пошкодить лінії електропередач.
Спираюсь на старе розлоге дерево.
Кажуть, його теж оповив глибокий сон. І могутнє серце б"ється повільно, ледь чутно. До весни - коли набубнявіють бруньки, репнуть пагонами, потягнуться до сонця...
Кажуть. Та ба, щораз звично притлумлено страшно - сон чорного павутиння гілля такий схожий на смерть...
Весною, кажуть, відроджується життя.
Але зрештою, воно відроджується вже зараз. В маленьких темних бруньках, які раптом впали мені в око
І під шершавою корою потужно б"ється серце.
...горить вогонь.
Гашу свічку й рушаю далі. Скоро світатиме.
Й дерева спалахнуть рудим золотом - коли крізь гілля світитиме сонце. Якщо буде ясна погода, звісно.
Тихо. Тільки ледь чутно вібрує звук. Стук барабана.
Завмираю і дослухаюся. Стук роздвоюється. Й притиснувши пальці до скронь, я слухаю, як б"ється жилка. Як б"ється серце.
Холодно. Й дубіють пальці.
Але б"ється серце. Й пальці слухняно тримають ліхтар, готуть, пишуть, в"яжуть намисто...
Йду на звук. До світанку я встигну додому. Де серед засніженого саду позаду каварні Лінте б'є в барабан.
В грудях б"ється серце. В серці - вогонь.

@темы: галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, музыка странного сна

17:29 

Letters to the OtherSide - Amidst the White Silence

All we are is dust in the wind. Stardust


Від морозу тріскаються губи. Злизую кров. Роззираюся.
В темряві хащі поглинають сад. Підступають ближче - під поріг каварні. Чорне гілля стукає у вікна, дряпає двері, шарудить дахом. Прислухається. Є хто? Здається ще мить - і вони заплетуть її, сховають від ока - років так на сто, мов замок сплячої красуні. Темні вікна каварні мовчать.
І я мовчу. Ключ слухняно обертається в руках - зачиняючи двері, стуляючи віконниці.
Сніжить.
"Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота.
Питається сон в дрімоти - "Де ми будем ночувати?"
Ходи до нас ночувати і дитину колисати..."
Я тихенько наспівую колискову в щілини віконниць.
Сніжить. Росте-виростає снігова ковдра на даху.
Тихо-тихо, дрібним кроком - відступаю, наспівуючи.
Сніжить. До ранку не залишиться моїх слідів. І снігові замети сягатимуть вікон.
Рипить.
- Кажуть, в місті почали закликати весну, - стиха каже L.
- На добро. Зарано кликати її сюди.
- Колись ми запалювали свічки і танцювали в колі.
- Один кола не творить, L. Ти бачиш ще когось?
- Може ми недостатньо кликали?
Хочеться кинути їй якусь шпильку. Та що з того? Може, ми недостатньо кликали. Може, їм більше тут не смакує.
- Каварня не існує без відвідувачів, L. Пригадай, хто бував тут за останній місяць. І як не віриш собі - заглянь в облікові книги. Може, зараз не сезон, га? - криво посміхаюся. - Почекаємо до літа? Не забути б дізнатися наймодніші коктейлі і треки сезону.
- Не блазнюй, - обриває вона.
- Може, ми не вшанували зиму - належно? Тоді ще маємо шанс, - я дивлюся на сніг, лапатий білий сніг стіною.
- Тримай, - кидаю їй в'язку ключів. - Може, хтось прийде сюди - зігрітись з дороги. Може, докликаєшся гостей. Весни. Диви тільки горло не зірви.
- А ти?
- Піду просувати рекламу в містах і селах, еге ж, - чергова крива посмішка. Остання.
Не озиратися. Не озиратися. Не озиратися.
Dear L.,
я написала тобі листа - закоцюблими пальцями на вікні.
Я перепалила всі сірники - але так і не засвітила жодної свічки. Вони миттєво гаснуть в тремтячих пальцях.
Чому випала така зима? Для чого випала така зима?
Піду шукати віповідей. Піду шукати вогонь.

Особисте:
Коли ми з вами в останній раз танцювали разом? В одному колі? Коли ми з вами в останній раз співали - разом? Розповідали казки? Пекли тістечка і варили каву? Розмовляли - чи мовчали, разом? Коли ми в останній раз чули серцебиття один одного? Чи бодай намагалися слухати?
Ми просто більше не танцюємо в одному колі.
Це не робить нікого поганим. Це не робить нікого ні на Джоуль менш чудесним.
Я рада - чути про ваші успіхи. Я рада чути відгомін вашого танцю. Я рада, що ви є. Я рада, що ви були. І наші долоні пам'ятають тепло.
Ми просто більше не маємо потреби танцювати в одному колі.
Можливо, це зміниться з часом - як вже змінювалося не раз. Можливо - ні.
Гарної дороги всім.

@настроение: white silence

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence

15:34 

Letters to the OtherSide

All we are is dust in the wind. Stardust
Dear L.
Давно хотіла тобі подякувати, що залишила мене піклуватися про цю чарівну місцину - нашу каварню на розі.
Нарешті зрозуміла, що я в жодному випадку не володію нею.
Вона просто існує - сама собою, поза моєю волею. Як трава, дерева чи небо.
Часом, правда, нестерпно хочеться спитати - як тобі вдавалося з цим впоратися?
Кожного ранку я не знаю, чи відкрию вікна на людне перехрестя в центрі мегаполіса, чи на вузенькі бруківчаті вулички - понад горщиками з геранню та смугастими маркізами крамничок. Чи ген на обрії будуть синіти гори. Чи може я чутиму далекий гуркіт моря.
Часом зранку я сервірую маленькі дерев"яні столики і поправляю акварелі на стінах. А буває в залі повсюди лежать книжки - в стареньких сервантах, просто стосиками - на підвіконні, на різномасних столиках, стільцях і кріслах, вичеплених з барахолки.
Я готую латте і гарячий шоколад для мам з дітьми - й звісно, смаколики на десерт. Обережно ставлю еспресо і амерікано поруч з ноутбуками. Приношу каву з прянощами і склянку чистої води для дівчат з планшетами - і будь ласка, тепле молоко для пацючка. В півтемряві розливаю по колу глінтвейн - промочити горло після запального аркана в засніженому саду. Й приймаю купюри і монетки з невідомими профілями, мішечки з запоморочливими прянощами з незнайомими назвами. Напівдорогоцінні камінчики та історії.
Хоч, думаю, я знаю, як впоратися. Захмарене, сутінкове, зоряне - небо завжди буде небом. Тож я кожного ранку безперечно відкриваю вікна каварні на розі. Все інше - чудові деталі.

To be continued...
ithuriell, welcome!

@настроение: sun in the teacup

@темы: Letters to the OtherSide

00:39 

Letters to the OtherSide-2 [Indian Summer... мы прощаемся сегодня с ним...]

All we are is dust in the wind. Stardust
We'd sit 'round the fires
Pass around our guitars.
(c) Mark Knopfler

Dear Лінте,
вчора ми влаштували такий собі камерний концерт-сейшн в саду.

Збиратися почали ще на заході сонця. Жінки в довгих візерунчатих спідницях, з барвистими шалями на стегнах чи на голові, в вилинялих сорочках та потертих джинсах. Ножем з-за пояса нарізають яблука та змазують пухкі коржі масним золотим світлом. Готують пиріжки та овочеве рагу, перекидаються оповідками та чутками, жартами з присмаком перця чилі. Наспівують й мелодійно дзвенять численними браслетами, намистами та довгими сережками - срібло і мідь, пір'я та листочки, бірюза й сердоліки, глина та дерево. Їх брунатні пальці пахнуть корицею, мускатним горіхом та перцем, скручують карки курям, розминають стомлені чоловічі плечі та голублять дітей.
Чоловіки з'являються щойно в сутінках. З темним червоним вином, гітарами та м'ясом. Розпалити вогнище перед верандою. Натягти кубло з ліжників та матраців. Спекти гусей, фаршированих гречкою. Зварити пряний глінтвейн - з яблуками, гвоздикою, бадьяном і перцем. Й заправити все щедрою жменею перчених жартів.

посидіти біля вогнища

послухати Cherokee Girl

Playlist - Summer 2011

@музыка: round the fire

@темы: Gold in the Air of Summer, Letters to the OtherSide, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, галерея, мистецтво тисячі дрібниць, музыка странного сна

16:33 

Letters to the OtherSide-1 [Gold in the Air of Summer]

All we are is dust in the wind. Stardust
Dear Лінте
кожного дня я подумки пишу тобі листи, листівки та записки на холодильнику.
Хочеться так багато тобі сказати - а я не можу добрати слів. Напружено шукаю єдино вірне поєднання доступних нам відтінків штампованого бісеру та бурштинових намистинок.
Має рацію моя знайома: серед штампів ми так болісно шукаємо слова - написати - про осінь. Про море. Про небо. Про...
Але знаєш, за неоковирними розмальованими фігурками в сільській церкві бачать сяючі лики святих, а за ними - світло. Ті, хто мають чарівний золотий ключик. Хто дивиться крізь штамповані намистинки напросвіт. Інакше задихаємось розрідженим повітрям стратосфери.

Ось і зараз на сонячному світлі я плавлю ще одну скляну намистинку.
І коли вона охолоне - як ти мене вчила - "до дзвінкої прозорості", крізь скляну шкаралупу - "подивися напросвіт" - сонячний вересневий ранок. Фотель на веранді в сад. Теплий плед з брунатним листям. Жовтий кухоль гіркого гарячого шоколаду з перцем чілі - диви, парує. Іржаве листя вона змітає докупи з доріжок, і тонке павутиння сонячних променів заплуталося в її волоссі...


... з-посеред намистинок у скринці маю одну - відтінку липового меду - для тебе. Нагріваючись в долонях, вона ледь вловно пахне морем, духмяною сосновою глицею, травами на сонці і медом...
...коли розлите в повітрі серпневе сонце медвяними цівками стікає з гілля...
...визріває крутобокими яблуками - прохолодними, ледь зеленкаво-жовтими зранку, золотими опівдні, червоногарячими пополудні і винними надвечір.
... застигає в долонях - краплями бурштину...

потерти бурштинову намистинку

Аэнур, добро пожаловать!

@настроение: последний день лета

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, Letters to the OtherSide, Gold in the Air of Summer, щоденники

11:12 

Letters to the OtherSide

All we are is dust in the wind. Stardust

Dear Лінте,
Вирішила написати тобі. Повідомити, що у нас все гаразд.
Наглядаю за каварнею, як ми й домовлялися.
Замикаю наніч двері, і не зачиняю вікон.
Зранку запарюю каву. Мелю. Прогріваю турку з тростинним цукром та спеціями. Корицею, якщо ранок пахне яблуками. Імбиром та гвоздикою, якщо затягнуло на дощ. Перцем - до світанку з гіркуватим ароматом диму...
...припрошую кавових фей, перш ніж зняти шапку... Часом збиваю молоко в пухнасті білі хмаринки...
Вдень - чай з сонячним колом лимону. Ввечері - з імбиром та гвоздикою.
Хоч буває по-різному... Часом вітер такий пронизливий, що доводиться додавати в чай бальзам чи ром. Готувати какао. Ба навіть глінтвейн та гарячий яблучний сидр з корицею та бадьяном...
Готую запаси. Мед. Сушеницю. Варення. Ходжу на базар.
Рясно вродило яблук. Вдень повітря таке густе і солодке, що його можна нарізати на золотаві скибочки і подавати до чаю замість меду.
Я вже не уявляю, що з ними робити. Сік. Джем. Шарлотки. Оладки... Яблука, здається визрівають прямо з повітря. З сонячного світла - прохолодного, ледь зеленкаво-жовтого зранку, золотого медвяного опівдні, червоногарячого пополудні і винного надвечір.
Закрили помідори й аджику. Кухня вся палахкотіла червоним та жовтогарячим. Аж голова паморочилася від пряних ароматів - що здавалося, варто сказати потаємне слово - й враз опинешся серед гамірливого заморського базару - десь на тому боці Місяця.
Тра ще щось придумати з виноградом, малиною та інжиром...

...сонячно. Поміж зелених дерев вітер вже кружляє жовтим листям, й прозирає червоногаряча горобина. І небо, чисте неозоре небо над головою...
Відвідувачів не багато, але вистачає. Часом сонячними днинами накриваю старим друзям у веранді в сад.

У нас все гаразд. Ти теж бережи себе. Пиши. Пиши, добре?

З любов'ю і світлом на кінчиках пальців.

P.S. Листа залишу в дуплі старого дуба. Певна, тобі передадуть.

cazarova, welcome!

@настроение: gold in the air

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, rough-drafts, The Cookbook of Good Mornings, Letters to the OtherSide, Autumn Charms

Каварня на розі

главная