Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: маргіналії (список заголовков)
22:16 

Margins [з нотаток велешки]

All we are is dust in the wind. Stardust
Люди, я не люблю вас.
...Я люблю шепіт вітру, що заплутався у вашому волоссі.
Зліпки слів у мушлі вуха.
Вулички міст, закарбовані у ваших зіницях.
Мапи, врізані в шкіру долонь.
Вино, молоко і мед - з чаші в міжребер'ї.
Ключі в грифі хребта.
Двері в незліченні світи...
Але вас - ні, вас я не люблю.

@музыка: Плач Єремії - Коли до губ твоїх...

@темы: щоденники, маргіналії, архив, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

15:28 

Квітка Папороті: Ті, що Танцюють у Темряві

All we are is dust in the wind. Stardust
уривок з зошита для самостійної роботи

...танцювала - ніч до ранку, ходила стінами навшпиньки, малювала - у світлі свічки та екрана телефона...

@темы: МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, На іншому боці Місяця, маргіналії, щоденники

22:55 

La fille sur le pont

All we are is dust in the wind. Stardust
02:25 

All we are is dust in the wind. Stardust
01:21 

Queen of Cups [з нотаток велешки]

All we are is dust in the wind. Stardust
Слушание — это один из основных секретов вхождения в храм Бога. Слушание означает пассивность. Слушание значит совершенное забывание себя — только тогда вы можете слушать.
Когда вы внимательно кого-то слушаете, вы забываете себя. Если вы не можете забыть себя, то вы не слушаете. Если вы слишком заняты собой, вы только притворяетесь, что вы слушаете, — вы не слушаете. Вы можете кивать головой, иногда можете говорить да или нет — но вы не слушаете.
Когда вы слушаете, вы становитесь только каналом, пассивностью, восприимчивостью, лоном. Вы становитесь женственным. Вы не можете достичь Бога как агрессивный захватчик, победитель. Вы можете достичь Бога только... или, лучше сказать, Бог может вас достичь, только если вы восприимчивы, по-женски восприимчивы. Когда вы становитесь инь, восприимчивостью, тогда дверь открыта. И вы ждете.
Восприимчивость представляет женское, восприимчивое качество воды и эмоций. Руки фигуры на карте тянутся вверх, чтобы принять, и она совершенно погружена в воду. У нее нет головы, нет занятого и агрессивного ума, чтобы препятствовать ее чистой восприимчивости. И после наполнения она, переполненная, непрерывно опустошает себя и воспринимает еще больше. Лотос, возникающий из нее, представляет совершенную гармонию вселенной. Когда мы сонастроены с ней, эта гармония становится очевидной.
(c)

Вступ до танцю в Темряві. Підручник для студентів Темного Дому. - Видавничий дім Квітки Папороті, ****. - с.* (відскановано; маргіналії зроблені Ллінн Ллірей)
прочитати

@темы: The Cookbook of Good Mornings, rough-drafts, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, На іншому боці Місяця, галерея, маргіналії, мистецтво тисячі дрібниць, ссылки, цитатник

16:06 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
10:01 

...На руках моих древесная кора, на ногах - рыбья чешуя... (с)

All we are is dust in the wind. Stardust
Доброго ранку!

(с - Helena Nelson Reed)




@музыка: Ольга Арефьева - Папоротник

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, галерея, маргіналії, музыка странного сна

17:24 

Нотатки з підпілля: До питання про національних героїв

All we are is dust in the wind. Stardust
У каждой нации, состоявшейся, как культурно-экономическая общность, есть герои-основатели - люди, которые заложили основы того образа жизни, который существенно отличает данную нацию, точнее данный социум, от других. Во многих странах «списки национальных героев» составляются государственными чиновниками либо деятелями господствующей церкви или правящей партии. В Меганезии нет ни тех, ни других, ни третьих (те, что были – расстреляны еще во времена Конвента), а учебники истории, в соответствие с «Биллем о культуре», не содержат оценочных данных о роли конкретных лиц в развитии страны. Иначе говоря, вопрос о героях-основателях полностью отдан в сферу фольклора, и каждый вправе толковать его, как хочет. Я рассказываю о тех людях, которые, на мой взгляд, сыграли ключевую роль в становлении Меганезии.

(с - Rozoff, "Чужая в чужом море")
Дякую, сестро.

морской конёк, рада Вас видеть в Городе, в новом воплощении.

@музыка: Mary Black - Song for Ireland

@темы: цитатник, маргіналії, библиотека, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

00:54 

All we are is dust in the wind. Stardust
14.11.2009 в 00:37
Пишет CaerRynn:

Фцытатник...
"... Человек сидит себе в каком-нибудь музее и пишет безвредную книгу
по политэкономии. А потом ни с того ни с сего тысячи людей, которые в
глаза эту книгу не видели и не читали, вдруг начинают гибнуть — а все
потому, что те, кто ее читал, не поняли шутку юмора. Знание опасно,
поэтому правительство, мягко скажем, недолюбливает людей, способных
генерировать мысли крупнее определенного калибра..."
© Терри Пратчетт "Последний континент"


URL записи

@темы: цитатник, маргіналії, кава з перцем, библиотека, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Зачем ты сделал это с миром, говнюк?!

14:47 

All we are is dust in the wind. Stardust
Кулею під ребро - листопад. В Люмері кажуть Місяць Туманів...
В молочному небі павутиння гілля. І пташині зграї.
Запястья у птиц тоньше страниц...
...краплі води виблискують, мов намистинки. Бузковий туман...



листопад



бузковий туман

"Я знал все слова, которые лгут. Но тут не помогут ни те, ни эти..."
Кожне слово виходить з горла кров'ю. Кожне слово - химерне, викривлене... Тікає, плутається в роті...
Залишається співати, чи плести намиста чорних гілочок, чи бачити світ в танці... Немов якийсь бісів хореограф - не можу це висловити інакше, ніж танцем. Волію так, ніж словами. В стилі контемпорарі під "Оборотень" (Ольга Арефьева). я знаю потаємне значення кожного поруху, вигину, жесту... Але я не пам'ятаю жодного слова... Не встигаю донести їх - в жмені...

запись создана: 10.11.2009 в 19:50

@музыка: Ольга Арефьева - Оборотень, Faun - November, Ольга Арефьева - Черная флейта

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: світлини, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, маргіналії, майстерня, галерея, архив, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Місто, Зачем ты сделал это с миром, говнюк?!, щоденники

00:28 

Комірчина: Туман

All we are is dust in the wind. Stardust
02.11.2009 в 19:09
Пишет Dawn:

/туман/
Здесь такие туманы, что не видно кончиков пальцев собственной вытянутой вперед руки. Густые, серебристые, хищные. Медленно растекаясь по остывающей поверхности земли, усыпанной опавшим золотом, они пожирают застывший в оцепенении город. Обволакивают, завораживают, затягивают в глубины опасного сонного марева.
Лишь иногда сквозь мглу проступает грязная штукатурка на фасадах зданий, скрипящие качели на детской площадке, расклеенные объявления с фотографиями пропавших без вести людей. Скрипы и шорохи то неожиданно смолкают, то также внезапно вырываются из полного безмолвия, сливаясь с завыванием ветра. Сквозь влажный аромат земли и перепрелой листвы проглядывает сладковатый запах разложения.
И теряешься, пытаясь понять, где ты сейчас находишься: в том городе, в котором живешь уже пятый год, или в том, который не отмечен ни на одной карте, но ближе и любимее которого нет и никогда не будет.

URL записи

@темы: Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, комірчина, маргіналії

23:39 

Люмера: Місяць Туманів

All we are is dust in the wind. Stardust
07.11.2009 в 19:10
Пишет Karolina Cienkowska:

Сиреневый туман
Моя названная дочь Llynn рассказала мне об этом тумане. Сиреневом тумане, который выплывает из реки и укрывает город Люмеру, город на обратной стороне Луны.
О городе я еще сплету бусы, о его узких улочках и лодках-найтигалах, рассекающих гладь Камы.
А сейчас - о ветвях, в которых запутался туман, ветвях с дрожащими каплями воды.

Photobucket

Фото в комментариях.

URL записи


Ноябрь.
Цветами усыпаны мокрые ветви.
Клочья тумана.

@темы: мистецтво тисячі дрібниць, маргіналії, майстерня, галерея, Сорочье гнездо, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, світлини

13:11 

Мистецтво тисячі дрібниць - бузкові квіти

All we are is dust in the wind. Stardust


розглянути?

бісер, валяні квіти, намистинки
шукає власника
*без замочка - щоб підібрати потрібний розмір*
запись создана: 02.11.2009 в 00:57

@музыка: Kammerheit

@настроение: сновидне

@темы: Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, галерея, майстерня, маргіналії, мистецтво тисячі дрібниць

15:43 

Октябрит

All we are is dust in the wind. Stardust
Cубота. Полудень.
Неочікувано розкішний подарунок - сонячний жовтневий день.
Хочеться, мов кішка, розлягтися на підвіконні і всотувати тепло.
Мереживні тіні дерев. Дикий виноград нагадує палітру художника, змішалися зелені, жовті та червоні барви. Де-не-де вже достигли його маленькі чорнильні ягоди.
П'єш чорний чай з медом. Гілочка винограду, рясно вкрита червонястим листям, стукає у вікно. Тиша. Горнешся в червону хустку. Вигріваєш, розпружуєш душу.
Мовчиш.

Удивительная вещь - осенние листья. Так тянет и щемит, и совершенно непонятно, что с ними делать, потому что ни одно из привычных действий - сфотографировать, набрать букетик и принести домой, попинать носками туфель - не приносит полного удовлетворения, не избавляет от занозы где-то внутри. Хочется быть среди них и, наверное, в идеале, просто быть ими.
(с - Kitchen Witch)

Тиждень - щоб помалу, пташиними крочками розпружити, розплутати клубок нервів-дротів, кутастий кавалок в горлі.
Найбільш дієвий сигнал небезпеки, що його може подати змучене, забембане тіло, що йому конче необхідно відпочити - баста! - це звалити зловмисника з його надміру розпухлим Супер-Его в ліжко. Лікар напише "ГРВІ". А ти подумаєш: "Говорили много слов, но невпопад и не про то."
Стримували крик, заливаючи в горло "Коктейль Дружба": 200 мл тем для підтримання вічливої розмови, 100 мл псевдо-важливого дріб'язку, гумор на кінчику ножа - без приправи той непотріб був би занадто огидним - і збовтувати-збовтувати - енергійніше, дівчатка!
Тиждень, щоб відхаркати, викашляти той бісів коктейль, виблювати врешті-решт. Тиждень абстиненції, щоб вивести тоті токсини з крові. Тотой п.... на ймення Катєнька, "мешок истерии и социопатии".
Тиждень, щоб помовчати тобі про найважливіше - помовчати тобі на вушко.
"Она молчала оттого, что не пела. А говорить она не умела."

Тиждень, щоб вивчитися співати.
Починаючи з п'ятниці. З новосілля у Веселки-Райдуги. Змастити заіржавілі vocal cords мускателем, присмерком, п'янким присмаком "Дороги в рай".
І дивитися, як танцює твоя Смерть - "по горячей дороге, ведущей в Рай, и даже пытается что-то петь".

Розкладати на колінах старовинну карту - до Selva Subterranea у пошуках скарбів - затерту на згині, з мініатюрами чудовиськ морських і печерних, лісових і болотяних. З вишуканою "ружею вітрів" - пробачте мою французьку. Де кожен вітер - мелодія, що напинає твої вітрила. І говорить те, про що ти мовчиш.

В зюд-зюд-вест я вже не відрізню сокола від чаплі - така-от перверзія під нічні крики мертвого півня. Зате я не боюся сказати, чого я боюся. І не боюся танцювати зі своєю Смертю, підвівши очі вуглинкою - відчуваючи самими лишень пучками пальців вигин її шиї, її зап'ястка - "Запястья у птиц тоньше страниц", чуєш, моя Смерте!
Чуєш, як міниться вітер! Ми підемо на болото, танцювати на листі туберози з жовтими зміями, чуєш. Можна було б покликати "начальника департамента глюков и монстров", якби він не ховався у шафі.

Пускати в землю тисячі корінців, усотуватися темною гарячою кров'ю - відчувати, як крізь нас ростуть трави і гілки - з очниці в мене цвіте ромен.
І більше не боятися смерти, принаймі не своєї, бо від листів з записом sad news у суб'єкті хочеться розтрощити голову, розправивши сизі крила - кричати до тебе з того боку темряви....... "Позови меня из огня - если не поздно."

На руках моих - древесная кора,
На ногах - рыбья чешуя,
За плечами - двух серебряных крыльев размах,
Так кто же я?
О, я хотела бы плыть в воде
И в небе лететь,
Я б хотела расти в лесу зелёной сосной,
Господин мой Смерть...

(с - Ольга Арефьева)


Тиждень, щоб усвідомити, що маю "счастья полные сети" і що тоте щастя носить вітром мов білий пісочок. Що я була дурна.
Щоб почути Божий глас, що маю знайти собі голку - виправити свої снасті. Піти на болото та знайти свою голку із срібним вушком.
Взяти тоту тоненьку голочку - голочку для бісеру - правити плетиво тоненьких чорних гілочок та бузкового квіту. Тими-то квітами-гілочками були помережані сукеньки та шалі молодих люмерчанок у місяць Туманів.
Пригадуються уквітчані богині та німфи Боттічеллі - у мережаних квітами шатах.

На балконі дівчина та стара. В задумі дивляться на аметистові води Ками. Тягне холодом. Кутаються в плащі. Де в юначки підігнувся край плаща, проглядає сукня, мережана тоненькими чорними гілочками з дрібними бузковими квітами. На волосся спадають молочні вуалі. Стара накинула на голову теплу чорнильну шаль. На колінах - вишивка. Візерунок не видко за балясами балкону. Дівчина тримає в руках чорну флейту.

Листопад, місяць Туманів, вже зовсім скоро, вже зовсім поруч, стоїть за лівим плечем.


(c - Joanna Sierko-Filipowska)

Тайлин, welcome!


@музыка: Ружа вітрів: Ольга Арефьева - Башня Rowan - Мертвий Півень - Плач Єремії; Пикник, Агата Кристи, Сурганова, Fleur - сезонні

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: щоденники, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, маргіналії, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, Із зошита, що потрапив у зливу

23:12 

All we are is dust in the wind. Stardust
07.10.2009 в 14:15
Пишет tes3m:

"Тени спокойных снов"
Из книги "Тени спокойных снов" Чжана Чао (17 век): "Для того, кто по-настоящему умеет читать книги, нет места, где бы не было книг: горы и вода - тоже книги; шахматы и вино - тоже книги; цветы и луна - тоже книги. Для того, кто умеет бродить по горам и рекам, нет места, где бы не было гор и рек: классический канон и сочинения историков - тоже горы и реки; стихи и вино - тоже горы и реки; цветы и луна - тоже горы и реки".
(Цитирую по изданию "Зеркало мира. Писатели стран зарубежного Востока о книге, чтении, библиофилах"М.,1984)

URL записи

@темы: мистецтво тисячі дрібниць, маргіналії, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник

14:36 

All we are is dust in the wind. Stardust
00:16 

All we are is dust in the wind. Stardust
Общая память поколений есть основа единства общества, социальных групп, их самотождественности, или того, что на языке социологии называется идентичностью. Поколения сменяют друг друга, а общество, например нация, сохраняет свою целостность. Каждое последующее поколение сохраняет чувство принадлежности именно к данному человеческому сообществу. Разрушение исторической памяти ведет к кризису идентичности, а этот последний к атомизации, распаду общества
www.newlocalhistory.com/inetconf/2008/?tezis=ic...

@темы: МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Місто, цитатник, ссылки, маргіналії, У пошуках утраченого часу

23:06 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
00:09 

All we are is dust in the wind. Stardust
Повний місяць. Світло хвилями набігає на берег - на стелю.
...У Луни - срібні коси. Тіпає, чеше їх, сукає тонесеньку місячну нитку-павутинку. Крутиться колесо.
Одним оком спить, а другим - на нас позирає, все-все бачить.
Місяць і Луна, брат і сестра.

Хвилі місячного світла відступають, залишаючи на березі стелі візерунки і мушельки...
Так-то писані казки "на іншому боці Місяця".
Казки про віл-берегинь, доньок Неба. Про Полинку-Сагу. Про Рай-дугу.
Про велешок - духів лісових, польових, гірських, річкових... духи тварин, і зела, і каміння... "Велешки - суть втілення сил і Закону.
...Щоб спіло-родило в свій час. Щоб зело лікарське сило всотувало. Щоб люди Закону трималися і живого не шкодили..."
Велешки з очами звірини, з листям-зелом в косах, з волохатими вухами - вовчими, рисячими, оленячими...
Не хороші, не пагані - суть Правда, втілення Закону.

Про Дайне-Катхі, Мисливицю, - верхи на Золотій Рисі. *покровительку вольхаррського роду Кішки*
"В душі кожної жінки лишила вона слід своєї лапи."



Про Вишню, Шеріму, її гребені та спиці, червону її пряжу. Кине гребінь через ліве плече - став позаду ліс дрімучий. Кине спиці з в'язанням - похилятья деревця тоненькі, з ягідками червоненькими - такі вам, гості, ворота на той світ. Котися-котися, клубочок, ген за той горбочок. А ви йдіть-но за ниточкою червоною - повз чагарі - як дійдете до дерев тоненьких з ягодами червоненькими, там-то нитка й обірветься, там-то вузлики й розпустяться. Згине ліс дрімучий з загоном ворожим.
Тільки висіти тобі, Вишня, на гілці дубовій в лісі зачарованім - бо не ликом ворог твій шитий.
А заховають кісточки твої, Жінко, закопають у сирій землі. І проростуть кісточки твої - вишнями-черешнями і горобиною.
...То що, діду, смерті нема? - А чого ж нема, дочко? Є. - Та тільки то лишень третина обода...

...Крутиться колесо...
Золотаві хвильки на синьому полі. Тесьма під рукою...

А на мене чекає море. І саги.
Буду 19 серпня. Щасти!))))




(c - Петер Северин Кройер)
www.liveinternet.ru/community/2281209/post10768...

@музыка: Bathory - Heimfard

@темы: ссылки, маргіналії, галерея, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, rough-drafts

22:40 

Exhilaration of skylarks

All we are is dust in the wind. Stardust
Несеш пухнасте сонце всередині - під ребрами.
Завмерти на хвильку перед дверима. Тримаючи заповітний ключ. Дослухатися до голосу, що зароджується в горлі. В спинному мозку.
Стояти на їх могутніх плечах. І відчувати підтримку. Соки дерева. Електрострумінь хребта.
Знайти слова...
...витримати найважчий, найвідповідальніший наразі життєвий іспит...
... і відчути... "ликование жаворонков"...
Бо...
Що може бути кращим за два холодильника-муркота, двох котів, що зручно влаштувалися на твоїх колінах, вилизуються і вилизують тобі руки? - звісно, "наш человек" мусить бути чистим ;-)
...За розумні очі пса, його холку під рукою... Таїнство довіри...
...Що може бути більш "умиротворяющим" за пацюків, що солодко посапують в обнімку, хапають ніштяки-смаколики своїми маленькими лапками з твоїх рук? Або за мишачі хвостики, що стирчать з кубельця?
...Що може бути більш вільним, ніж бігати з собаками - травою на захід сонця, піщаним пляжем "по кромке прибоя" на схід? Ти і я. Твоє волосся подібне до соколиного пір'я. Хочеться торкнутись. Що може бути більш прекрасним?
...Що може бути більшою радістю, більшою винагородою, ніж почуття вдячності, любові, радості, ніж очікування наступної зустрічі... Ніж старі капризні псиці-"кошелки", що туляться до ніг... після прогулянки-пробіжки, після доброго слова і ласки...

Хм... Що може бути більш вражаючим, природнім... більш спокусливим... ніж ворон, що роздирає ніжно-рожеве куряче крильце? Як помру, то... віддайте мене воронам. То мій найближчий шлях до неба...

Що може бути кращим, ніж відчувати, як бринить струна хребта - в унісон зі світом?

Що може бути солодшим і теплішим за персики, мускат, абрикоси, лікер... за відтінки, смаки, запахи і звуки заходу сонця? За золотаві смужки на зеленій траві? За розлите вино і золото в небі?

Кава і горіхово-шоколадні коржики. Крихти для горобців. Ти їси цукор з долоні. З маленької білої долоні. Її хочеться вхопити кігтиками, притягнути до себе і вилизувати.
Пішли. Ми ще встигнемо на потяг. "Наша свобода - гул и грязь поездов". Ще є дрібка вічності. Для потяга на захід сонця. Для гітари. Для того щоб покласти голову тобі на плече і слухати, як ти шепочеш "Тайны ликования" для вуха душі, до скронь, в яких важко гупає розлите за день золоте вино, червлене сонце. Ми сядемо у тряский скрипучий автобус, притискаючи до себе наплічники, крутитимемо головами, питимо чай з термоса... Ми вийдемо до кам'янистого пляжу - до синього-синього моря. Ми скинемо тіла "у кромки прибоя" - їх обкатають хвилі до перламутру, що його заллє мускатне золото. І хвильки лизатимуть пальці, мов "теплые коты". Бігатимемо між морем і небом. З собаками і вовками.
Чай на веранді. Клематіс. І півники. Дощик і мансарда-"курник". Валятись на траві. Занурювати пальці у насіння, у жирну живу землю, у воду, у сонячне світло, у твоє волосся.

Розкласти на камінні намисто - подарунок від матері до доньки - ниточки-стежинки
намистин і камінців. Вглядатися у глибину рожевого кварцу. Крізь білі і бузкові хмаринки. Стріхі Міста - червоні, винно-бузкові - гостроверхі башточки, чудернацькі флюгери (мені до вподоби каравела з напнутими вітрилами), білі будиночки з балконами та патіо, бруківка вуличок, гомін площ, арки між будинками над каналами і рукавами Ками, хижі вузьконосі найтігали, фонтани - біля фонтану Лілей на площі Ринок співає у вранішньому молочному тумані Біла Панна, - шелестять спідниці та шалі, аромат кориці, кави і ванілі, бузку та троянд, дим осіннього листя, співають зінгари-циганки з дзвіночками у тугих косах та на барвистих в'язаних поясах - туман з'являється раптово: у сутніках збирається понад водою, тече з Ками примарними струмочками, скрадає постать пані Люмери вуалями та сьома покривалами, мантильєю на плечах білого і рожевого каменю, лишень бездонні очі, очі темної води, - найтігала над темною водою, на хвилях бузкового туману, править мовчазний Візник твердою рукою, вуличками-каналами летить Пташка Леота, від порога до порога, стукає в двері серця - в руках твоїх гітарою співатиму, хребтом-грифом тягни струни, срібнії струни (арфами, арфами), - котиться Яблуко небосхилом, молочною рікою-туманом, - пада сонце у гущавину саду, в абрикоси і вишні, бузок і верби - хлопчина ховає в кишеню заповітну зелену свічечку і зникає в кущах... в кишеню проти серця, - пливе сонце Камою до синього моря, між вітрильниками з білими парусами, молочними, мов вранішній туман над Люмерою, стікає сонце золотом і кров'ю, замальовує небо бузковими тінями... срібними зорями - над стріхами Люмери туман розсипається срібними дзвониками.
Ти побачиш. Лишень зазирни у глибину рожевого кварцу - крізь хмаринки у небі над Люмерою.



Від 18 липня 20... року

Мистецтво тисячі дрібниць - це мистецтво акцентів.

@настроение: serenity

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, маргіналії, архив, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, щоденники

Каварня на розі

главная